Вчора ще задоволене і щасливе маля сьогодні викликає занепокоєння і бажання відвести його до лікаря або до психолога - до когось, хто поверне минулий спокій в дім і допоможе всій сім'ї налагодити відносини.
Річ у тому, що будь-який розвиток, будь то розвиток суспільства, організації, або просто окремої людини відбувається через кризи - такий вже закон природи. Дитина - не виключення! Це на перший погляд здається, що основне завдання маляти - зростати, набиратися сил і знань для того, щоб в майбутньому, ставши дорослим, зажити повноцінним життям, зіткнутися з красою і складнощами реального світу. Насправді дитинство і отроцтво - найважливіші періоди в житті людини. Саме у дитинстві людина отримує найсильніші враження і приймає найскладніші рішення в своєму житті, нехай навіть реальність ще дуже казкова та не реальна, і дитина часто мислить, використовуючи своє унікальне магічне мислення. Особливо виникають такі труднощі при зіткненні з реальністю в період так званих вікових криз. В даний час ці кризи добре вивчені і час їх виникнення, з деякими коливаннями, практично однаково для всіх дітей. Найбільш відома з них криза для дошкільного віку – це криза трьох років.
Ми багато чули, читали форуми та розумні книжки про цей період у житі дитини, але скільки б не вивчали,все одно залишається щось загадкове у цій такій незрозумілій до кінця кризі трьох років. Пройшовши шлях криз новонародженості так першого року життя, які були відносно гладкими, адже перші акти протесту носили ще не настільки активний характер, а в очі кидалися лише нові вміння та навички, то з кризою трьох років ситуація складніша. Пропустити її практично неможливо. Слухняний трьохлітка - явище майже таке ж рідкісне, як і поступливий і ласкавий підліток. Такі особливості кризових років, як важковиховуваність, конфліктність з оточуючими є нормальними і навіть корисними для майбутнього життя дитини. Недарма кризу трьох років називають іноді ще віком норовистості.
Але до того моменту, як ваш малюк збереться відзначати свій третій день народження (а ще краще, на рік раніше), корисним для вас буде знати весь «букет» ознак, за якими визначають наступ цієї кризи - так зване «Правило семи». Знаючи, що означає кожна складова цього «Правила семи», можна успішніше допомогти дитині перерости важкий вік, а також зберегти здоровою нервову систему як собі так і їй.
НЕГАТИВІЗМ. У загальному значенні негативізм означає прагнення суперечити, робити навпаки те, що їй говорять. Дитина може бути дуже голодна, або дуже хотіти послухати казку, але віна відмовиться тільки тому, що ви, або якийсь інший дорослий їй це пропонує. Негативізм слід відрізняти від звичайного непослуху. Адже дитина не слухається вас не тому, що їй так хочеться, а тому, що в даний момент не може вчинити інакше. Відмовляючись від вашої пропозиції або прохання, віна «відстоює» своє «Я».- УПЕРТІСТЬ. Висловивши власну точку зору або попросивши про щось, маленький трирічний упертюх буде гнути свою лінію всіма силами. Так він бажає виконання «заявки»? Може бути. Але, швидше за все, вже не дуже, або взагалі давно перехотілося. Але як же малюк зрозуміє, що з його точкою зору рахуються, що до його думки прислухаються, якщо ви вчините по-своєму?
- НЕПОСТУПЛИВІСТЬ. Непоступливість, на відміну від негативізму, це загальний протест проти звичного способу життя, норм виховання. Дитина незадоволена всім, що їй пропонують.
- СВАВІЛЛЯ. Маленький свавільний трьохлітка приймає тільки те, що він вирішив і задумав сам. Це своєрідна тенденція до самостійності, але гіпертрофована і неадекватна можливостям дитини. Неважко здогадатися, що така поведінка викликає конфлікти і сварки з оточуючими.
- ЗНЕЦІНЕННЯ. Знецінюється все те, що раніше було цікаво, звично, дорого. Улюблені іграшки в цей період стають поганими, ласкава бабуся - гидкою, батьки - злими. Дитина може почати лаятися, обзиватися (відбувається знецінення старих норм поведінки), зламати улюблену іграшку або порвати книжку (знецінюються прихильність до дорогих серцю раніше предметів) і т.д.
- ПРОТЕСТ-БУНТ. Найкраще це стан можна охарактеризувати словами відомого психолога Л.С. Виготського: «Дитина знаходиться в стані війни з оточуючими, у постійному конфлікті з ними».
- ДЕСПОТИЗМ. Ще недавно ласкавий, малюк у віці трьох років нерідко перетворюється на справжнісінького сімейного деспота. Він диктує всім оточуючим норми і правила поведінки: чим його годувати, у що одягати, кому можна виходити з кімнати, а кому не можна, що робити одним членам сім'ї, а що іншим. У випадку, якщо в сім'ї є ще діти, деспотизм починає приймати риси загострених ревнощів. Адже з точки зору трирічного карапуза, його брати чи сестри взагалі не мають в родині ніяких прав.
Зворотний бік кризи
Перераховані вище особливості кризи трьох років можуть заплутати та налякати багатьох щасливих батьків немовлят або дволіток. Проте все, зрозуміло, і не так страшно як здається. Стикаючись з подібними проявами, ви повинні твердо пам'ятати про те, що зовнішні негативні ознаки - це лише зворотний бік позитивних змін особистості, що становлять головний і основний сенс будь-якого критичного віку. У кожен період розвитку дитина має абсолютно особливі, прийнятні тільки для даного віку потреби, засоби, способи взаємодії зі світом і усвідомлення себе. Відслуживши свій термін, вони повинні поступитися місцем новим - зовсім іншим, проте єдино можливим у даній ситуації, що склалася. Виникнення нового обов'язково означає відмирання старого, відмова від вже освоєних моделей поведінки, взаємодії з навколишнім світом. І в періоди криз, як ніколи більше, йде величезна конструктивна робота розвитку, різкі, значні зрушення і зміни в особистості дитини.
На жаль, для багатьох батьків «хорошість» дитини найчастіше прямо залежить від ступеня її слухняності. У період кризи на це сподіватися не варто. Адже відбуваються всередині дитини зміни, переломні моменти її психічного розвитку не можуть пройти непомітно, що не проявивши себе в поведінці і відносинах з оточуючими.
«Дивися в корінь» 
Головний зміст кожної вікової кризи - це формування новоутворень, тобто виникнення нового типу відносин дитини з дорослими, зміна одного виду діяльності іншим. Наприклад, при народженні малюка відбувається пристосування до нового для нього середовища, формування відповідних реакцій. Новоутворення кризи одного року - становлення ходьби і мови, виникнення перших актів протесту на «неугодні» дії дорослих. Для кризи трьох років, згідно з дослідженнями вчених і психологів, найважливішим новоутворенням є виникнення нового почуття «Я». Я сам.
За перші три роки свого життя маленька людина освоюється з навколишнім світом, звикає до нього і виявляє себе як самостійну психічну істоту. У цьому віці настає момент, коли дитина як би узагальнює весь досвід свого раннього дитинства, і на основі своїх реальних досягнень у неї складається ставлення до себе, з'являються нові характерні риси особистості. До цього віку все частіше ми можемо чути від дитини займенник «я» замість її власного імені, коли вона говорить про себе. Здавалося, ще недавно ваш малюк, дивиться в дзеркало, на питання «Хто це?» Гордо відповідав: «Це Рома». Зараз він каже: «Це я», розуміє, що це він зображений на власних фотографіях, що це його, а не якогось іншого малюка, замурзана пика посміхається з дзеркала. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину, зі своїми бажаннями і особливостями, з'являється нова форма самосвідомості. Правда, усвідомлення «Я» трирічного карапуза ще відрізняється від нашого. Воно відбувається поки не у внутрішньому, ідеальному плані, а має характер, розгорнутий зовні: оцінка свого досягнення і зіставлення її з оцінкою оточуючих.
Усвідомлювати своє «Я» малюк починає під впливом зростаючої практичної самостійності. Саме тому «Я» дитини так тісно пов'язане з поняттям «Я сам». Змінюється ставлення дитини до навколишнього світу: тепер малюком рухає не тільки бажання пізнавати нове, опановувати діями і навичками поведінки. Навколишня дійсність стає сферою самореалізації маленького дослідника. Дитина вже пробує свої сили, перевіряє можливості. Він стверджує себе, і це сприяє появі дитячого самолюбства - найважливішого стимулу до саморозвитку та самовдосконалення.
Кожен з батьків напевно не раз стикався з ситуацією, коли швидше і зручніше було зробити щось за дитину: одягнути її, нагодувати, відвести в потрібне місце. До якогось віку це проходило «безкарно», але до трьох років самостійність підросла і може досягти тієї межі, коли малюкові вже життєво важливо буде пробувати робити все це самому. При цьому дитині важливо, щоб оточуючі люди всерйоз ставилися до її самостійності. І якщо дитина не відчуває, що з нею рахуються, що поважають її думку і бажання - вона починає протестувати. Вона бунтує проти колишніх рамок, проти колишніх відносин. Це саме той вік, коли, на думку відомого американського психолога Е. Еріксона, починає формуватися воля, і пов'язані з нею якості - незалежність, самостійність.
Звичайно, давати трьохрічній дитині право на повну самостійність абсолютно неправильно: адже вже багато освоївши у своєму юному віці, малюк ще не повністю усвідомлює свої можливості, не вміє висловлювати думки, планувати. Однак важливо відчути, що в дитині відбуваються зміни, а саме в її мотиваційній сфері і ставленні до себе. Тоді критичні прояви, характерні для зростаючої людини в цьому віці, можуть бути полегшені. Дитячо-батьківські відносини повинні увійти в якісно нове русло і бути засновані на повазі та терпінні батьків. Змінюється і ставлення дитини до дорослого. Це вже не просто джерело тепла і турботи, а й зразок для наслідування, втілення правильності і досконалості.
Намагаючись одним словом описати те найважливіше, що набувається в результаті кризи трьох років, крокуючи за дослідником дитячої психології М. І. Лісіна, гордістю за досягнення. Це абсолютно новий комплекс поведінки, який формує у дітей раннього віку ставлення до дійсності, та дорослого як зразка для наслідування. А також ставлення до себе, опосередковане власними досягненнями. Суть нового поведінкового комплексу полягає в наступному: по-перше, дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності - наполегливо, цілеспрямовано, незважаючи на складності і невдачі. По-друге, з'являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє, в цьому віці з'являється загострене почуття власної гідності - підвищена уразливість, емоційні спалахи через дрібниці, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями та іншими значущими та важливими в житті малюка людьми.
Обережно: трьохлітка
Все добре в міру. Чудово, якщо в районі трьох років ви помітили у малюка ознаки початку кризи. Ще краще, коли через якийсь час ви з полегшенням знову впізнаєте свого ласкавого і поступливого малюка, що став трохи дорослішим. Однак зустрічаються ситуації, коли «криза» - з усім своїм негативізмом, норовливістю та іншими неприємностями - приходити ніяк не хоче. Батьки, які ніколи і не чули, і не замислювалися ні про які кризи в розвитку, тільки радіють. Безпроблемна некапризна дитина - що може бути краще? Однак мами і татусі, які усвідомлюють важливість криз розвитку, і не помічають ніяких ознак «віку норовливості» у свого малюка трьох - трьох з половиною років, починають турбуватися. Існує точка зору, що якщо криза протікає мляво, непомітно, то це говорить про затримку в розвитку афективної і вольовий сфери особистості. Тому освічені дорослі починають спостерігати за малюком із загостреною увагою, намагаються «на порожньому місці» розшукати хоч якийсь прояв кризи, здійснюють походи до психологів і психотерапевтів.
Однак на основі спеціальних досліджень було встановлено, що є діти, які в три роки майже і не виявляють будь-яких негативних проявів. А якщо і виявляють, то вони проходять так швидко, що батьки можуть їх навіть не помітити. Думати, що це якось негативно позначиться на психічному розвитку, або становленні особистості, не варто. Адже в кризі розвитку головне не те, як вона протікає, а те, до чого вона призводить. Тому основне завдання батьків в такій ситуації - стежити за появою нового в поведінці дитини: формуванням волі, самостійності, гордості за досягнення. Звертатися до фахівця варто, тільки якщо ви так і не виявляєте всього цього у своєї дитини.
Знати про те, що таке криза трьох років, і що стоїть за зовнішніми проявами маленького капризулі і бешкетника, потрібно обов'язково. Адже це допоможе сформувати вам правильне ставлення до подій: малюк поводиться так огидно не тому, що він сам «поганий», а просто тому, що поки не може по-іншому. Розуміння внутрішніх механізмів допоможе вам бути терпимими до дитини.
Однак у складних ситуаціях навіть розуміння може виявитися недостатнім, щоб впоратися з «капризами» і «скандалами». Тому краще заздалегідь підготуватися до можливих сварок: як кажуть, «важко в навчанні, легко в бою».
1) Спокій, тільки спокій
Основні прояви кризи, що тривожать батьків, зазвичай виявляються в так званих «афективних спалахах» - істериках, сльозах, примхах. Звичайно, вони можуть відбуватися і в інші, «стабільні» періоди розвитку, але тоді це трапляється набагато рідше і з меншою інтенсивністю. Рекомендації ж до поведінки в таких ситуаціях будуть ті ж: нічого не робити і не вирішувати до тих пір, поки малюк повністю не заспокоїться. До трьох років ви вже досить добре знаєте свою дитину і напевно маєте в запасі парочку способів того, як можна заспокоїти малюка. Хтось звик просто ігнорувати такі сплески негативних емоцій або реагувати на них по можливості спокійно. Даний спосіб дуже хороший, якщо... він спрацьовує. Однак знайдеться чимало малюків, які здатні «битися в істериці» подовгу, і мало яке материнське серце витримає цю картину. Тому корисним може виявитися «пошкодувати» дитину: обійняти, посадити на коліна, погладити по голівці. Працює даний спосіб зазвичай безвідмовно, але зловживати ним не варто. Адже дитина звикає, що за його сльозами і капризами йде «позитивне підкріплення». А звикнувши, вона буде використовувати цю можливість отримати додаткову «порцію» ласки та уваги. Найкраще припиняти істерику простим перемиканням уваги. У віці трьох років малюки дуже сприйнятливі до всього нового, і нова іграшка, мультик або пропозицію зайнятися чимось цікавим може зупинити конфлікт і зберегти ваші нерви.
2) Методом проб і помилок
Три роки - це розвиток самостійності, перше розуміння того, «що я з себе являю і значу в цьому світі». Ви ж хочете, щоб з вашого малюка виросла здорова людина з адекватною самооцінкою, впевнена у власних силах. Всі ці якості закладаються саме тут і зараз - шляхом проб і помилок. Дайте можливість своєму малюкові робити помилки зараз, на ваших очах. Це допоможе йому в майбутньому уникнути безлічі серйозних проблем. Але для цього ви самі повинні побачити у вашому малюку, самостійну людину, яка має право йти своїм шляхом і бути зрозумілим. Було встановлено, що якщо батьки обмежують прояви незалежності дитини, карають або висміюють її спроби самостійності, так розвиток маленького чоловічка порушується: і замість волі, незалежності формується загострене почуття сорому і невпевненості.
Слова, які необхідно чути в ранньому дитинстві:
Це правильно і добре - бути цікавим, бажати, розглядати, чіпати і пробувати на смак різні речі.
Зроблю твоє дослідження світу безпечним.
Я люблю тебе саме таким, яким ти є.
Тобі нетреба брати на себе мої турботи.
Я тут, щоб поклопотатися про те, що тобі потрібне.
Правильно і добре говорити «ні», я радий, що ти хочеш бути самим собою.
Ми з тобою у повному порядку, коли сердимося, ми вирішимо наші проблеми.
З тобою все гаразд, коли ти відчуваєш переляк, робиш все по-своєму.
Ти у повному порядку, якщо засмучуєшся, що речі не слухаються тебе.
Я не залишу тебе ні за що в світі.
Я люблю дивитися, як ти вчишся ходити і говорити.
Я люблю спостерігати, як ти стаєш окремим від інших і починаєш дорослішати.
Звичайно, шлях свободи - це не шлях потурання. Визначте для себе ті межі, виходити за які дитина не має права. Наприклад, не можна грати на проїжджій частині, не можна пропускати денний сон, не можна гуляти лісом без шапки і т.д. Дотримуватися цих кордонів ви повинні за будь-яких обставин. В інших ситуаціях надайте малюкові свободу діяти за його власним розумінням.
3) Свобода вибору
Право на власне рішення - одна з основних ознак того, наскільки вільно ми відчуваємо себе в тій чи іншій ситуації. Таке ж сприйняття дійсності і у трирічного малюка. Більшість негативних проявів кризи трьох років з описаного вище «правило семи» - це результат того, що малюк не відчуває свободи в своїх рішеннях, діях, вчинках. Звичайно, відпускати трирічного карапуза в «вільний політ» було б божевіллям, але можливість самому приймати рішення ви просто зобов'язані йому надати. Це дозволить сформувати дитині потрібні в житті якості, а вам - впоратися з деякими негативними проявами кризи трьох років.
Малюк на все говорить «ні», «не буду», «не хочу»? Тоді й не змушуйте його! Запропонуйте йому два варіанти: малювати фломастерами або олівцями, гуляти у дворі або в парку, їсти з синьої або із зеленої тарілки. Ви збережете нерви, а дитина отримає задоволення і впевненість у тому, що з його думкою рахуються.
Малюк упирається, і ви не можете ніяк переконати його? Постарайтеся «інсценувати» такі ситуації в «безпечних» умовах. Наприклад, коли ви нікуди не поспішаєте і можете вибирати з декількох варіантів. Адже якщо маляті вдається відстояти свою точку зору, він отримує впевненість у своїх силах, значимість власної думки. Упертість - це початок розвитку волі, досягнення поставленої мети. І у ваших силах направити його саме в цей бік, а не зробити джерелом «ослячої» риси характеру на все життя.
Варто також згадати і відомий деяким батькам прийом «зробити навпаки». Втомившись від нескінченних «ні», «не хочу» і «не буду», мама починає енергійно переконувати свого малюка в зворотному тому, чого вона домагається. Наприклад, «ні в якому разі не лягай в ліжко», «ти не повинен спати», «не їж цей суп». З маленькими впертими трьохлітками цей спосіб нерідко спрацьовує. Однак чи варто ним користуватися? Навіть з боку він виглядає вельми неетично: дитина - така ж людина, як і ви, однак, користуючись своїм становищем, досвідом, знанням, ви обманюєте і маніпулюєте нею. Окрім питання етичності, тут можна згадати й інший момент: криза служить для розвитку особистості, формуванню характеру. Чи навчиться чомусь новому дитина, яку постійно «обманюють» таким чином? Розвине у собі потрібні якості? У цьому можна тільки сумніватися.
4) Що наше життя? Гра!
Самостійність - одна з особливостей кризи трьох років. Крихітка хоче все робити сам, абсолютно не порівнюючи власні бажання і можливості. Навчитися співвідносити «можу» і «хочу» - це завдання його розвитку на найближчий час. І експериментувати з цим він буде постійно і в різних обставинах. А батьки своєю участю в таких експериментах можуть реально допомогти дитині швидше подолати кризу, зробити її менш болючою і для самого малюка, і для всіх оточуючих. Це можна робити в грі. Саме її великий психолог і знавець дитячого розвитку Ерік Еріксон порівняв з «безпечним островом», де малюк може «розвивати й апробувати свою незалежність, самостійність». Гра з її особливими правилами і нормами, що відображають соціальні зв'язки, дозволяє маляті в «тепличних умовах» випробувати свої сили, набути необхідних навичок і побачити межі своїх можливостей.
Допомогти впоратися з кризою трьох років і направити виховання малюка в потрібне русло допоможуть сюжетні ігри.
1. Гра в магазин. Дитині відведіть роль продавця, а батьки або старші діти - покупці. Коли малюк продає що-небудь, йому важко розлучатися з річчю, віддавати комусь своє. З часом він зрозуміє, що річ йому повернуть назад, і буде просити пограти з ним в цю гру ще раз. Якщо ваша дитина часто влаштовує істерики в супермаркетах, надішліть до нього в магазин ляльку-маму і ляльку-доньку. Нехай донька влаштує скандал, заспокоюйте збентежену ляльку разом з малюком.
2. Придумайте малюкові «дуже важливу справу» - готування їжі для ляльок, будівництво будинку, створення нової картини. Нехай малюк проявляє свою самостійність у грі, не варто переривати його своїми порадами.
3. Посадіть за стіл улюбленого іграшкового друга малюка. Нехай він постійно веде себе неправильно. Разом виховуйте з нього пристойну дитину. Покладіть його спати. Візьміть з собою на прогулянку. Разом розбирайте поведінку пустуна - що він робить неправильно і чому так робити не треба. Нехай малюк вчиться відрізняти хорошу поведінку від поганої. Беручи на себе роль «вихователя» у грі, малюк і в житті буде вести себе відповідно.
4. Разом з дитиною робіть різні іграшки і вироби своїми руками. Цей творчий процес дозволить стати малюкові більше посидющим.
Постарайтеся приділити максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав'язливі. Надлишок уваги перетворить малюка в деспота, навіть може викликати різні фобії і неврози. Недолік може породити різні хворобливі фантазії. Дитина заведе собі уявного Карлсона, який замінить їй друга, навіть може вирішити, що її зовсім не люблять.
5) "Казкове" рішення для кризи 3 років 
Кризу трирічного віку можна (і потрібно!) попередити, і грамотно підібрана казка стане прекрасним засобом для вашого маленького капризулі. Напевно ви вже зрозуміли, що саме в поведінці дитини вам не подобається. Син чи донька вимагає купити іграшку в магазині, ображає інших дітей, скупитися? На допомогу прийде казка про "малюка, схожого на тебе". У цього героя якраз той каприз, який вас турбує. В результаті цей герой бачить негативну сторону своєї поведінки і розуміє, як це засмучувало маму, а тому змінюється в кращу сторону. Ваша дитина при цьому засвоює правильну модель поведінки - сам, без нотацій і сварок. Дитина чогось боїться або соромиться, погано спілкується з іншими дітьми? Розкажіть йому казку, де герой з таким же ім'ям, як і в нього, перемагає зло разом з вірними друзями. Тоді малюк зрозуміє, як це здорово - дружити з іншими дітьми, впоравшись зі своєю сором'язливістю.
Для трирічного віку казки особливо актуальні, адже це дуже ефективний спосіб впоратися з труднощами перехідного періоду у малюка.
Вдень дитина вередувала? Перед сном обов'язково розкажіть їй казку про те, як малюк з таким же ім'ям поборов у собі цей каприз, і як всі цьому зраділи. Нехай в сюжеті присутня зав'язка, яка познайомить з героєм і його поведінкою (звичайно, мова буде йти про денний випадок), а потім обов'язково виникнуть труднощі, які викликали саме непослух героя. Наприкінці оповідання персонаж розуміє, що так чинити не треба, виправляється, і все стає добре. Якщо наступного разу дитина починає вередувати, нагадайте їй цю історію. "Пам'ятаєш казку про дівчинку Катю, схожу на тебе? Вона теж не хотіла йти в дитячий садок, але потім дізналася, як там здорово і цікаво, подружилася в садку з дітьми, і мама її похвалила". Якщо каприз повторюється кілька разів, можна розповісти кілька різних казок на одну і ту ж тему. Але у всіх випадках герой казки обов'язково розуміє, що поводився неправильно, справляється, і тоді все стає добре.
Казки можна придумувати самостійно, гармонійно вплітаючи в них персонажів або предмети з реального життя малюка. У цьому випадку сюжет краще накидати заздалегідь, а деталі придумувати прямо по ходу розповіді. Обов'язково спостерігайте за реакцією маленького слухача - переживає він разом з героями, чи радіє їхнім успіхам? Якщо здається, що казка "не пішла", то наступну історію треба зробити іншою. Наприклад, додати в неї чаклунства або ж, навпаки, прив'язати до подій з повсякденного світу дитини.
Казкотерапія ефективна для дітей з 2 років, тому кризу трирічного віку можна попередити заздалегідь. Гарна, добра казка навчить дитину правильній поведінці, прищепить важливі для успішного життя якості і впорається з дитячими страхами.
Тест: які казки потрібні моїй дитині?
Дайте відповідь на питання цього простого тесту і дізнайтеся, які якості допоможе розвинути розумна казка у вашого малюка. Виберіть одну відповідь, яка найбільш типова для вашої дитини в зазначеній ситуації.
1. По відношенню до інших дітей ваша дитина:
А) Часом буває агресивною - може вдарити сусіда по пісочниці або відібрати вподобану іграшку. Б) Досить сором'язлива, ніколи не знайомиться з іншими дітьми сама. В) Не соромиться, але взагалі не цікавиться іншими дітьми, воліє спілкуватися з уже знайомими людьми. Г) Дуже доброзичливий, але не завжди може постояти за себе (наприклад, якщо в дитячій компанії є задирака).
2. В гостях ваш малюк:
А) Веде себе дуже впевнено - бере без дозволу чужі речі або може зажадати в подарунок предмет який сподобався. Б) Чи не відходить від мами, соромиться спілкуватися з господарями. В) Чи не знає, чим зайнятися в відсутність звичних іграшок та ігор. Г) Охоче приймається грати в запропоновані ігри, але кидає їх при перших труднощах.
3. У магазині дитина:
А) Хапає всі іграшки, які бачить, з криком "Купи!", Не реагує на фрази про те, що у мами немає грошей і що їй недавно купували схожу машинку чи ляльку. Б) Чи не вибирає іграшки сама, бере тільки те, що мама їй сама пропонує. В) Відразу підходить до тих іграшок, аналоги яких у неї вже є вдома (наприклад, цікавиться тільки машинками і відмовляється від конструкторів, роботів, м'ячиків та інших речей). Г) Бере будь-які іграшки, але не може пояснити, чи потрібні вони їй дійсно, при першому ж запереченні або питанні відмовляється від обраної іграшки на користь іншої.
4. У спілкуванні ваш малюк:
А) Може перебити співрозмовника або розлютитися, якщо чужа думка не збігається з його точкою зору. Б) В основному, відповідає на питання, не задає їх сам, затиснутий і соромиться. В) Вагається швидко відповісти на питання, може не відповісти відразу навіть на те, що точно знає. Г) Може не закінчити до кінця думку, постійно переключається з однієї теми на іншу.
5. На прогулянці (наприклад, в парку або в зоопарку), дитина:
А) Бігає, куди захоче, не слухається батьків. Б) Не любить ходити сама, тільки за руку з мамою. В) Чи не говорить сама, куди хотілося б піти і що подивитися. Г) Швидко втомлюється від будь-яких подій і видовищ, починає хотіти додому на півдорозі.
Більше відповідей А: Ваш малюк дуже активний і впевнений у собі, але забуває ділитися з іншими, не любить поступатися, часто не слухається батьків. Дуже корисні для вас будуть казки про дружбу і співчуття, вони допоможуть дитині стати чуйною і доброзичливішою до інших людей.
Більше відповідей Б: Дитина сором'язлива, не любить першою йти на контакт. Виправлять ситуацію казки про сміливих і хоробрих героїв, які змогли побороти свої страхи і отримали за це нагороду.
Більше відповідей В: Розвинути швидкість мислення, навчити малюка приймати оригінальні рішення і стати спостережливим допоможуть казки про кмітливість. Історії, де герой у складній ситуації знаходить несподіваний вихід сподобаються дитині, заохотять її допитливість.
Більше відповідей Г: Уміння доводити до кінця почате, не здаватися перед труднощами і впевнено дивитися в майбутнє теж можна (і потрібно) розвивати з самого дитинства. Для цього будуть незамінні казки, де герой наполегливий і цілеспрямований, адже ці вольові якості дуже важливі для вашого малюка.
Отже, рецепт від кризи трьох років дуже простий: терпіння, розуміння, творчість, ігри і, звичайно ж, почуття гумору.
Глуховська І.Б.
