ПРИВАТНА ШКОЛА: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ - «ПРОСКУРІВ», №20 (725), 10 березня 1999 р.

- Пане Олег, в нашому місті кілька приватних вузів і лише одна школа. Чому так?

- По-перше, нехай не обра­жаються на мене керівники вузів та, на мою думку, пра­цювати із дорослими людьми простіше. Мені довелося пра­цювати викладачем Хмель­ницького університету, тому моє твердження не голослівне. Адже починати з нуля, з навчання грамоти, лічби, формування характеру, і все це під пильним оком батьків, виявляється надзви­чайно важко. Крім того, пе­ревестися з нашої школи в іншу, державну, можна без всяких проблем. А з вузу в вуз переходять лише в крайньо­му випадку.
По-друге, батьки чітко розуміють необхідність витої освіти, і далеко не всі усвідомлюють важливість фундаментальної середньої освіти. По-третє, на щастя, у нас є вже серйозні конкурен­ти. Кажу про ліцей, гімназію, спеціалізовані школи. З од­ного боку, багато ймовірних наших клієнтів навчаються там, а з іншого вони не да­ють нам відпочивати на лав­рах, примушують весь час са­мовдосконалюватись. І якщо у таких складних, зокрема, економічних умовах ми вижи­ваємо, значить маємо перс­пективи. Зрештою, як і всі інші майже 200 приватних шкіл по Україні.

- Ви сказали "на щастя" є конкуренти. Проте ми знаємо, що з державних школах далеко не всі ставляться до вас, м'яко кажучи, однозначно.

- Я теж про це знаю, як і про чутки, що час від часу з'явля­ються невідоме звідки. Це їх проблеми. Ми ж звикли не звертати на це уваги і навіть розмовляти на цю тему не хочу.

- Ви говорили про батьків взагалі. А батьки ваших дітей, як вони ставляться до школи?

- Сподіваюсь, що позитивно. Принаймні, більшість нових клієнтів, які до нас приходять, знайомі тих самих сімей, діти яких вже у нас навчаються. Хоча не все так просто. Трап­ляється, від нас забирають дітей не тільки через відсутність фінансів. І я бачу тут три можливі варіанти. Або батьки не до кінця нас зрозуміли, або вони перебільшують можливості своїх дітей, або просто школа десь недопрацьовує. Тож ми намагаємось аналізувати свої помилки.

- Ви, певне, зустрічаєтесь із директорами інших приватних шкіл України. Як би Ви визначили місце саме вашої школи в системі середньої приватної освіти держави?

- Я не можу сказати, що така система вже є. Поки що існують школи, які намагають­ся спілкуватися між собою. Створено фонд "Приватна освіта" із центром в Одесі. Проводяться спільні наради, предметні олімпіади і на цьо­му поки що все закінчується. Проте певні порівняння зроби­ти все ж можна. У вашій газеті була інформація про нашу пе­ремогу на республіканській олімпіаді приватних шкіл з ма­тематики. Крім того, жодна школа в Україні не приділяє стільки уваги психології, як ми. З іншого боку, багато приват­них шкіл мають конкретну спеціалізацію, мають багато напрацювань з того чи іншого предмета. Тут і нам є чому на­вчитися.

- Знаю, що минулого літа Ви були в Англії. Певне, цікавилися приватними школами Великої Британії?

- Безперечно. Там усі, хто має фінансові можливості, своїх дітей навчають лише у приватних школах. При цьому найкращі приватні школи пра­цюють з повним пансіоном, як інтернати. І зовсім уже в дусі англійського консерватиз­му - існування багатьох шкіл із роздільним навчанням хлопчиків і дівчаток. А на моє питання про різницю між бри­танськими приватними та дер­жавними школами, одна англійка з гумором відповіла: "В наших державних школах поліцейські ходять лише по троє. По одному бояться".

- Відносно фінансів, у нас ситуація схожа. Дуже мало людей можуть дозволити собі навчання у вашій школі.

- Так, 1520 гривень на рік за дитину - це значна сума. Про­те вона покриває лише найнеобхідніші наші потреби. Ми ще не можемо собі дозво­лити багато того, чого чека­ють від нас батьки. Всі кошти направляємо на ремонт, прид­бання комп'ютерів, парт, підручників, зошитів тощо. Тим самим звільняємо батьків від багатьох клопотів звичай­ної школи, але хочеться зро­бити для дітей значно більше.

- І все ж таки, чим на сьогодні може привабити батьків приватна школа?

- Усі приватні школи гово­рять про меншу кількість дітей у класі, про більш уважне став­лення до кожної дитини, про комфортну емоційну обста­новку в школі. Продовження цього переліку в кожного своє. Зокрема, ми говоримо, про ви­конання домашніх завдань у групі продовженого дня, серй­озну розвиваючу програму в початкових класах, як додаток до основних предметів, вив­чення економіки, юрис­пруденції, інформатики, тур­боту про влаштування випускників через угоду з ву­зами.

- Дякуємо за розмову і бажаємо Вам і вашій школі успіхів та процвітання.

«ПРОСКУРІВ», №20 (725), 10 березня 1999 р. Розмову вів В.СІВАЧ.